нестача

НЕСТА́ЧА, і, ж. Відсутність, брак чого-небудь у достатній кількості; те, чого не вистачає; недостача.

Нестачу зброї партизани намагалися перекрити несподіваними наскоками, захопленням ініціативи бою (Панч, І, 1956, 322);

— Через нестачу води ніяке й дерево в нас тут не росте, одна тільки жилава акація (Гончар, II, 1959, 58).

Значення в інших словниках

1. нестача — неста́ча іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. нестача — Брак, НЕДОСТАЧА, невистачка.  Словник синонімів Караванського
3. нестача — [неистача] -ч'і, ор. -чеийу  Орфоепічний словник української мови
4. нестача — -і, ж. Відсутність, брак чого-небудь у достатній кількості; те, чого не вистачає; недостача. Нестача готівки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нестача — НЕСТА́ЧА, і, ж. Відсутність, брак чого-небудь у достатній кількості; те, чого не вистачає; недостача. Нестачу зброї партизани намагалися перекрити несподіваними наскоками, захопленням ініціативи бою (П.  Словник української мови у 20 томах
6. нестача — I. БРАК кого-чого (відсутність достатньої кількості або повна відсутність кого-, чого-небудь), НЕСТА́ЧА чого, у чому, НЕСТА́ТОК чого, у чому, ДЕФІЦИ́Т чого, у чому, з чим, СКРУ́ТА з чим, яка, ГО́ЛОД на що, який, підсил., КРИ́ЗА яка, підсил.  Словник синонімів української мови