нестеменний
НЕСТЕМЕ́ННИЙ, а, е, розм. Справжній, істинний, дійсний, такий самий.
— Називає вона моїх лобурями.., а у неї нестеменний лобур! і дивиться усе спідлоба, на шкоді так і звик (Мирний, IV, 1955, 95).
Словник української мови (СУМ-11)НЕСТЕМЕ́ННИЙ, а, е, розм. Справжній, істинний, дійсний, такий самий.
— Називає вона моїх лобурями.., а у неї нестеменний лобур! і дивиться усе спідлоба, на шкоді так і звик (Мирний, IV, 1955, 95).
Словник української мови (СУМ-11)