нестеменний

нестеме́нний

-а, -е, розм.

Справжній, істинний, дійсний, такий самий.

Значення в інших словниках

1. нестеменний — нестеме́нний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. нестеменний — див. ДОСТЕМЕННИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. нестеменний — див. справжній; схожий  Словник синонімів Вусика
4. нестеменний — НЕСТЕМЕ́ННИЙ, а, е, розм. 1. Точно такий самий. – Називає вона моїх лобурями.., а у неї нестеменний лобур! і дивиться усе спідлоба, на шкоді так і звик (Панас Мирний); Нестеменний покійний батько (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
5. нестеменний — СПРА́ВЖНІЙ (такий, який є насправді, в дійсності), РЕА́ЛЬНИЙ, І́СТИННИЙ, ДІ́ЙСНИЙ, ФАКТИ́ЧНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., НЕСТЕМЕ́ННИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ВЛАСТИ́ВИЙ заст., ІСТО́ТНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
6. нестеменний — Нестеме́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. нестеменний — НЕСТЕМЕ́ННИЙ, а, е, розм. Справжній, істинний, дійсний, такий самий. — Називає вона моїх лобурями.., а у неї нестеменний лобур! і дивиться усе спідлоба, на шкоді так і звик (Мирний, IV, 1955, 95).  Словник української мови в 11 томах
8. нестеменний — Нестеменний, -а, -е Точь-въ-точь такой. Нестеменний покійний батько. Мир. Пов. II. 95.  Словник української мови Грінченка