нестеменний
НЕСТЕМЕ́ННИЙ, а, е, розм.
1. Точно такий самий.
– Називає вона моїх лобурями.., а у неї нестеменний лобур! і дивиться усе спідлоба, на шкоді так і звик (Панас Мирний);
Нестеменний покійний батько (Сл. Б. Грінченка).
2. Такий, який є насправді, в дійсності; спражній, реальний, істинний, дійсний.
Нестеменний син свого батька.
Словник української мови (СУМ-20)