нестерпуче
НЕСТЕРПУ́ЧЕ. Присл. до нестерпу́чий.
Сонце нестерпуче пекло крізь вікна (Коцюб., І, 1955, 269);
Дрібно, швидко цокає на столику будильник, а час іде так нестерпуче повільно (Дмит., Обпалені.., 1962, 132).
Словник української мови (СУМ-11)