нетанучий

НЕТА́НУЧИЙ, а, е. Який не розтав (про сніг, лід і т. ін.).

Маринка ловила в долоні нетанучі сніжинки, обсипала ними тата (Мушк., Серце.., 1962, 284).

Значення в інших словниках

1. нетанучий — нета́нучий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нетанучий — -а, -е. Який не розтає (про сніг, лід і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нетанучий — НЕТА́НУЧИЙ, а, е. Який не перетворюється на воду, не тане (про сніг, лід і т. ін.). Маринка ловила в долоні нетанучі сніжинки, обсипала ними тата (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах