нетаєний
НЕТА́ЄНИЙ, а, е, рідко. Неприхований.
Слова ті висказала панна Густя з нетаєною досадою, з докором (Фр., III, 1950, 365);
Іван жде, задержуючи віддих у собі, з нетаєною тривогою. Зараз почує. Зараз дізнається усієї правди (Круш., Буденний хліб.., 1960, 142).
Словник української мови (СУМ-11)