нетрі
НЕ́ТРІ, ів, мн.
1. Труднопрохідні місця, які заросли лісом, чагарником і т. ін.
Сова Летить лугами, берегами та нетрями, Та глибокими ярами, Та широкими степами, Та байраками (Шевч., І, 1963, 238);
Шуміли на вітрі зелені сосни, кудись у безвість тяглися лісові нетрі (Збан., Єдина, 1959, 86);
*Образно. Бажаючи дати кілька коротеньких заміток про деякі питання нашої мови, я не буду.. заводити читача в нетрі філології та етнографії (Сам., II, 1958, 365).
2. перен. Глуха, густо забудована, брудна, погано впорядкована для життя частина міста.
Чим далі він заглиблювався в кам’яні нетрі нічного Неаполя, тим нестерпнішим ставав сморід (Руд., Остання шабля, 1959, 426).
Словник української мови (СУМ-11)