неуважно
НЕУВА́ЖНО. Присл. до неува́жний.
[Олімпіада Іванівна (слухала його неуважно):] Так ви поговорите з Любочкою? (Л.Укр., II, 1951, 40);
Грав [Бронко] цим разом неуважно, бо раз по раз кидав очима за Сташкою, що мелькала в танці (Вільде, Сестри.., 1958, 395);
Коли Сергій вдруге зайшов до земельного відділу, Кульчицький зустрів його холодно й неуважно (Коз., Нові Потоки, 1948, 222).
Словник української мови (СУМ-11)