нешвидко
НЕШВИ́ДКО. Присл. до нешвидки́й.
Василько торкнув коней; коні знялися з місця і нешвидко побрели по глибокому снігу… (Коцюб., І, 1955, 81);
Говорив [Давид] гарно, голосно, нешвидко і вплітаючи в мову живі барвисті образи (Головко, II, 1957, 129);
// Через великий відрізок часу.
Нешвидко.. прийшов він до пам’яті і заговорив спокійніше (Мирний, III, 1954, 204).
Словник української мови (СУМ-11)