нещасник

НЕЩА́СНИК, а, ч., розм. Нещасна людина.

— Отак дивлюся на вас і плакати хочу над вами, останні сльози віддав би вам. Нещасники ви всі, може, гірші, ніж я… (Ірчан, II, 1958, 135).

Значення в інших словниках

1. нещасник — неща́сник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. нещасник — див. нещасливий  Словник синонімів Вусика
3. нещасник — -а, ч., розм. Нещасна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нещасник — НЕЩА́СНИК, а, ч., розм. Той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.; безталанник. – Отак дивлюся на вас і плакати хочу над вами, останні сльози віддав би вам. Нещасники ви всі, може, гірші, ніж я... (Мирослав Ірчан).  Словник української мови у 20 томах
5. нещасник — НЕЩА́СНИЙ у знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм., БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙ розм., БІДОЛА́ХА розм., БІДНЯ́ГА розм., БІДА́К розм. рідше, СЕРДЕ́ШНИЙ розм., СЕРДЕ́ГА розм.  Словник синонімів української мови
6. нещасник — Неща́сник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. нещасник — Нещасник, -ка м. Несчастный мужчина. (Маркіянъ Шашкевичъ. Желех.).  Словник української мови Грінченка