Значення в інших словниках
-
нещасник —
неща́сник іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
нещасник —
-а, ч., розм. Нещасна людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
нещасник —
НЕЩА́СНИК, а, ч., розм. Той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.; безталанник. – Отак дивлюся на вас і плакати хочу над вами, останні сльози віддав би вам. Нещасники ви всі, може, гірші, ніж я... (Мирослав Ірчан).
Словник української мови у 20 томах
-
нещасник —
НЕЩА́СНИЙ у знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм., БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙ розм., БІДОЛА́ХА розм., БІДНЯ́ГА розм., БІДА́К розм. рідше, СЕРДЕ́ШНИЙ розм., СЕРДЕ́ГА розм.
Словник синонімів української мови
-
нещасник —
Неща́сник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
нещасник —
НЕЩА́СНИК, а, ч., розм. Нещасна людина. — Отак дивлюся на вас і плакати хочу над вами, останні сльози віддав би вам. Нещасники ви всі, може, гірші, ніж я… (Ірчан, II, 1958, 135).
Словник української мови в 11 томах
-
нещасник —
Нещасник, -ка м. Несчастный мужчина. (Маркіянъ Шашкевичъ. Желех.).
Словник української мови Грінченка