нещасник
НЕЩА́СНИК, а, ч., розм.
Той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.; безталанник.
– Отак дивлюся на вас і плакати хочу над вами, останні сльози віддав би вам. Нещасники ви всі, може, гірші, ніж я... (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)