нишкнути
НИ́ШКНУТИ, ну, неш, недок. Замовкати, затихати, заспокоюватися.
Аудиторія враз притихла, люди нишкли — люди хотіли почути, що далі скаже промовець (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 202);
Курці нишкнуть під строгим поглядом голови (Жур., Звич. турботи, 1960, 106);
// Притаївшись, сидіти тихо, мовчати.
Може, й цього разу сарна відчула, що поперед в засідці нишкне людина, і тому зупинилася (Загреб., Європа 45, 1959, 36);
// Схилятися додолу.
Квіти нишкли до землі.
Словник української мови (СУМ-11)