нишпорити
НИ́ШПОРИТИ, рю, риш, недок., розм. Шукати, заглядаючи скрізь, оглядаючи все.
Дорослі з піснями стинають стиглі кетяги в коновки та носять до бочки, а весела замурзана солодким соком дітвора нишпорить попід кущами, вишукує непомічені грона (Коцюб., І, 1955, 191);
Він перекидав папери, нишпорив по всіх закутках, але не знаходив того, що його цікавило (Кочура, Зол. грамота, 1960, 240);
Бійці розсипались поміж депутатськими рядами, нишпорячи, чи не причаївся часом де внизу застуканий фриц (Гончар, III, 1959, 291);
*Образно. По небу знову стали нишпорити прожектори (Ільч., Вибр., 1948, 6).
◊ Ни́шпорити о́ком (очи́ма) див. о́ко¹.
Словник української мови (СУМ-11)