нищий
НИ́ЩИЙ, а, е. Дуже бідний, позбавлений матеріальних засобів до життя; убогий, злиденний.
— Усі на них [дітей] пальцями штрикатимуть, усі зашиплять: "Мати їх з мужичого роду, нищі, сякі, такі" (Кв.-Осн., II, 1956, 343);
Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих моїх, Убогих, нищих… (Шевч., II, 1963, 321);
// Який живе з милостині;
// у знач. ім. ни́щі, щих, мн. (одн. ни́щий, щого, ч.; ни́ща, щої, ж.). Бідні люди, які живуть з милостині.
Говорили, буцімто молодий пан звелів спустити з ланцюгів собак і цькувати тими псами нищих (Н.-Лев., І, 1956, 256);
— Лихо, Христе, за таким заміжжям. Коли б знала, краще з посліднім нищим зв’язалася, ніж з ним (Мирний, III, 1954, 368).
Словник української мови (СУМ-11)