нищечком
НИ́ЩЕЧКОМ, присл., розм. Те саме, що ни́шком.
— От-от уже почне кипіть [море], — Хто-небудь нищечком мовляє, — Ось цитьте, зараз запалає… (Гл., Вибр., 1951, 37);
Віршую нищечком, грішу, Бог зна колишнії случаї В душі своїй перебираю Та списую (Шевч., II, 1953, 87);
— А чи не потанцювати мені? — подумав Василь, відчуваючи в тілі незвичайну легкість і радість руху. — Дай я трошки потанцюю, повчусь собі нищечком, отак-от, щоб ніхто не бачив… (Довж., І, 1958, 88).
Словник української мови (СУМ-11)