новонавернений
НОВОНАВЕ́РНЕНИЙ, а, е. Який прийняв нову віру;
// у знач. ім. новонаве́рнений, ного, ч. Той, хто прийняв нову віру.
Новонавернений вмить відчував себе під міцним захистом державної влади (Тулуб, Людолови, І, 1957, 203).
Словник української мови (СУМ-11)