нокнути
НО́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до но́кати.
Десь недалечко хтось нокнув на коня (Л. Янов., І, 1959, 245);
Як нокне [дядько] на коня, як стьобне, а кінь навалився на одну оглоблю та й переломив її (Україна.., І, 1960, 96).
Словник української мови (СУМ-11)