ноктюрн
НОКТЮ́РН, а, ч. Одночастинний музичний твір наспівного, ліричного, мрійливого характеру.
З зали долітають мрійні звуки ноктюрна Шопена (Коч., III, 1956, 135);
[Камердинер:] Другий дзвінок, панове. В програмі тепер ноктюрни й вальси — Ліста і Шопена (Голов., Драми, 1958, 240).
Словник української мови (СУМ-11)