нормувати

НОРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Визначати, установлювати, запроваджувати норму в чому-небудь.

Треба навчитись планувати своє власне життя, нормувати свою працю і розподіляти робочий час (Смолич, Перша книга, 1961, 50);

З часом князі стали нормувати її [данини] розміри, і вона перетворювалась в постійну державну подать (Іст. УРСР, І, 1953, 51).

Значення в інших словниках

1. нормувати — нормува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нормувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Визначати, розробляти нормативи та встановлювати, запроваджувати норми в чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нормувати — Вимірювати, вимірити, повимірювати, замірювати, замірити, позамірювати, намірювати, намірити, понамірювати, розмірювати, розміряти, порозмірювати, умірювати, умірити, повмірювати, зобов'язувати, зобов'язати, позобов'язувати, призначувати, призначати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. нормувати — НОРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Визначати, установлювати, запроваджувати норму в чому-небудь. Треба навчитись планувати своє власне життя, нормувати свою працю і розподіляти робочий час (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. нормувати — Нормува́ти, норму́ю, норму́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)