норовливий
НОРОВЛИ́ВИЙ, а, е. Примхливий, капризний, непокірливий, упертий; з норовом.
— Другий жених був багатий, норовливий: конче хотів мене взяти за себе (Вовчок, І, 1955, 250);
Дмитро Іванович.. вирішив висміяти зухвалу й, мабуть, до біса норовливу жінку (Руд., Остання шабля, 1959, 209);
Як на гріх, і пічники їй трапились якісь норовливі, свавільні і легковажні (Баш, Надія, 1960, 48).
Словник української мови (СУМ-11)