нотний
НО́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до но́та¹1, 3.
Нотна бібліотека; Нотні книжки.
∆ Но́тна а́збука див. а́збука;
Но́тний знак — те саме, що но́та¹1.
Вони нам залишилися навік, Ті чорні візерунки нотних знаків… (Рильський, III, 1961, 248);
*У порівн. На стовпах сидять якісь пташки, яскравопері, ситі, наче нотні знаки (Кучер, Трудна любов, 1960, 203).
2. Признач. для написання нот.
На другому столі.. лежали розгорнуті нотні листки паперу (Н.-Лев., І, 1956, 448);
По п’ять рядів ідуть лінійки нотні, Німі і чорні знаки виступають, Що розцвітуть колись огнями сурем, Медовими розливами скрипок (Рильський, II, 1960, 92);
*Образно. Вогні, вогні… Велична симфонія, написана вогнями на нотних паралелях вулиць (Руд., Остання шабля, 1959, 313).
Словник української мови (СУМ-11)