ночівля
НОЧІ́ВЛЯ, і, ж. Те саме, що нічлі́г.
— Товариші, час і про ночівлю подумати — сонце заходить! (Вас., II, 1959, 155);
На ночівлю зупинились у похмурого румуна (Гончар, III, 1959, 14);
Три літа пас вівці у полі, Коня на ночівлю водив (Дор., Серед степу.., 1952, 94);
Вчора вона ледве дошкутильгала до ночівлі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181).
Словник української мови (СУМ-11)