нудяр
НУДЯ́Р, а́, ч., розм., рідко. Те саме, то нудьга́р.
— Я страшенно не люблю тих старих нудярів, що раз у раз люблять торочити мораль (Фр., IV, 1950, 255);
Коли Чумак показував йому село, він [Сім’ячко] видався таким пісним, таким нудярем, що стало страшно за Горнилівку (Речм., Весн. грози, 1961, 473).
Словник української мови (СУМ-11)