нум
НУМ, виг., рідко. Те саме, що ну́мо¹.
Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись. Дякою нас тоді люди згадають — Нум же! До праці берись! (Гр., І, 1963, 6);
[Пріся:] І справді, сестри, — нум варити пиво! (Коч., П’єси, 1951, 119).
Словник української мови (СУМ-11)