нум
НУМ, виг., рідко.
Те саме, що ну́мо¹.
Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись. Дякою нас тоді люди згадають – Нум же! До праці берись! (Б. Грінченко);
[Пріся:] І справді, сестри, – нум варити пиво! (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)