нумер
НУ́МЕР, а, ч.
1. рідко. Те саме, що но́мер 1, 3–6.
– Те, що нумер карабінки завчив, – це одне добре (О. Гончар);
– Се вже остатній нумер. Ох, ні, ще має бути серенада. Ви зостаєтесь? (Леся Українка).
2. діал. Цифра.
[Півторак:] А я хоч також неписьменний, а вже нумерів настільки знаю, що розпізнаю, де сім, а де чотирнадцять (І. Франко);
Якимові кров ударила до лиця .. Виразні круглі нумери засвітили, як очі гадюки... (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)