нікельований
НІКЕЛЬО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до нікелюва́ти.
2. у знач. прикм. Покритий шаром нікелю.
Довга нікельована кавалерійська шабля гримить по брукові (Ю. Янов., І, 1954, 269);
Весело блищали на сонці нікельовані частини [машини] (Донч., VI, 1957, 54);
Пилип лежав на високому нікельованому ліжку (Кучер, Трудна любов, 1960, 438).
Словник української мови (СУМ-11)