нікчемниця
НІКЧЕ́МНИЦЯ, і, ж., зневажл.
1. Жін. до нікче́мник.
2. перен. Те, що не заслуговує на увагу, ні для чого не придатне.
[Влас:] Кохання, по-вашому, така нікчемниця, що вийняв з душі, як гроші з кишені, та й поклав на долоні?.. (Кроп., II, 1958, 286).
Словник української мови (СУМ-11)