нічичирк
НІЧИЧИ́РК, присудк. сл.
1. Мовчати, не подавати ніяких звуків.
[Савка:] Ну, куме, нігде нічичирк! (К.-Карий, І, 1960, 414);
Я його лупцюю, а він [кіт] нічичирк… (Збан., Мор. чайка, 1959, 95).
2. Тихо, ні звука.
В школі — нічичирк! (Дн. Чайка, Тв.,1960, 101).
Словник української мови (СУМ-11)