нічка
НІ́ЧКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ніч.
Нічка тиха Україну Одвідать прийшла, У садочок до калини Гостей привела (Гл., Вибр., 1951, 182);
Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого — щастя, кого — сльози, Все нічка покрила (Шевч., І, 1951, 36);
*У порівн. Він ходив сумний, як нічка (Граб., І, 1959, 346).
Словник української мови (СУМ-11)