нічліг
НІЧЛІ́Г, у, ч.
1. Зупинка де-небудь на ніч, щоб поспати, відпочити.
Час був подумати про нічліг (Кач., II, 1958, 433);
Вирішили проситись на нічліг, тим паче, що небо захмарилося і почав накрапувати дощ (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 125);
// Пасіння робочої худоби вночі.
Ось ми коням познімали Мокрі пута з ніг.. Вже скінчивсь нічліг (Фр., XIII, 1954, 181);
Замфір по вечері повів коні на нічліг у свій виноградник, де поміж деревами росла густа трава (Коцюб., І, 1955, 211).
2. Місце для сну і відпочинку вночі.
Всіх батьки гостинно приймали і давали нічліг, коли гості цього просили (Гжицький, У світ.., 1960, 90);
// Приміщення, в якому ночують.
Стояв лютий мороз, дув вітер. Нічліг тільки що одперли (Тесл., З книги життя, 1949, 44).
Словник української мови (СУМ-11)