оба
ОБА́, обо́х, числ. кільк., збірн., заст., діал. Обидва.
Тепер оба, Івась і Грицуньо, взяли один від одного видирати кварту (Март., Тв., 1954, 151);
— Чув нині ніччю рик, — відповів Ант. — Піду, поникаю… — То, може, пішли би оба? (Скл., Святослав, 1959, 8).
Словник української мови (СУМ-11)