оба

оба́

обох, числ. кільк., збірн., заст., діал.

Обидва.

Значення в інших словниках

1. оба — оба́ числівник кількісний діал.  Орфографічний словник української мови
2. оба — Обидва, обидві, обидвоє, див. обі  Словник чужослів Павло Штепа
3. оба — ОБА́, обо́х, числ. кільк., збірн., заст., діал. Обидва. Тепер оба, Івась і Грицуньо, взяли один від одного видирати кварту (Л. Мартович); – Чув нині ніччю рик, – відповів Ант. Піду, поникаю... – То, може, пішли би оба? (С. Скляренко).  Словник української мови у 20 томах
4. оба — Оба́ (ч. і н. р.), обі́ (ж. р.), обо́х, обо́м, обома́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. оба — ОБА́, обо́х, числ. кільк., збірн., заст., діал. Обидва. Тепер оба, Івась і Грицуньо, взяли один від одного видирати кварту (Март., Тв., 1954, 151); — Чув нині ніччю рик, — відповів Ант. — Піду, поникаю… — То, може, пішли би оба? (Скл., Святослав, 1959, 8).  Словник української мови в 11 томах
6. оба — Оба, обі чис. = обоє, обидва, обидві. Оба хороші, оба богацкі сини. Федьк.  Словник української мови Грінченка