оба
ОБА́, обо́х, числ. кільк., збірн., заст., діал.
Обидва.
Тепер оба, Івась і Грицуньо, взяли один від одного видирати кварту (Л. Мартович);
– Чув нині ніччю рик, – відповів Ант. Піду, поникаю... – То, може, пішли би оба? (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)