обараніти

ОБАРАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Стати безтямним; дуже розгубитися.

Пригінчі стерялися, обараніли, не могли ради дати, стільки сили привалило, людей чи не більше ніж буряків повиходило (Горд., Чужу ниву.., 1947, 274).

О́чі обарані́ли — очі стали безтямними (від перенапруження, втоми і т. ін.).

— То оце так ти учиш історію? — обурився на його Макар, — бач як начитався, аж очі обараніли!.. (Вас., І, 1959, 165).

Значення в інших словниках

1. обараніти — обарані́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обараніти — Отуманіти, загубити голову, зп. отупіти, п. запліснявіти, п! ОДУРІТИ.  Словник синонімів Караванського
3. обараніти — -ію, -ієш, док., розм., рідко. Стати безтямним; дуже розгубитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обараніти — ОБАРАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Стати безтямним; дуже розгубитися. Пригінчі стерялися, обараніли, не могли ради дати, стільки сили привалило, людей чи не більше ніж буряків повиходило (К. Гордієнко).  Словник української мови у 20 томах
5. обараніти — (аж) о́чі обарані́ли чиї, у кого і без додатка. Хтось має вигляд утомленої, неуважної, нетямущої й т. ін. людини. — То оце так ти учиш історію? — обурився на його (на нього) Макар.— Бач, як начитався, аж очі обараніли!.. (С. Васильченко).  Фразеологічний словник української мови
6. обараніти — РОЗГУБИ́ТИСЯ (втратити спокій, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому тощо), СПАНТЕЛИ́ЧИТИСЯ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВО́МПИТИ діал.; ОТОРОПІ́ТИ розм., СТОРОПІ́ТИ розм., ОТЕТЕРІ́ТИ розм., СТОРОПИ́ТИСЯ діал., СТЕТЕРІ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
7. обараніти — Обара́ніти, -нію, -єш гл. Растеряться.  Словник української мови Грінченка