обаранити
ОБАРА́НИТИ, ню, ниш, док., перех., розм. Раптово обступити, наскочити з усіх боків.
Обаранили Колісника; одна в одну щоку цілує, друга — в другу (Мирний, III, 1954, 93);
Доярки навперейми обаранили ветфельдшера і сіпали його на всі боки (Добр., Тече річка.., 1961, 195).
Словник української мови (СУМ-11)