обаранити
ОБАРА́НИТИ¹, ню, ниш, док., що, розм.
Раптово обступити, наскочити з усіх боків.
Обаранили Колісника; одна в одну щоку цілує, друга – в другу (Панас Мирний);
Доярки навперейми обаранили ветфельдшера і сіпали його на всі боки (С. Добровольський).
ОБАРА́НИТИ², ню, ниш, док., кого, фам.
Обдурити, виставити нерозумним, нетямущим.
– Кожний так і стереже другого, як би насісти, обаранити, одняти (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)