обарвлений
ОБА́РВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до оба́рвити.
Тонко попискував під ногами сніжок, обарвлений рожевими фарбами досвітку і скутий морозом (Грим., Незакінч. роман, 1962, 46);
Сорочка на ній — латка на латці.. І спідничина в бузину обарвлена… (Головко, І, 1957, 199);
Тодішній актор, не обарвлений гримом, костюмом, штучним світлом, мусив бути.. і сильним, і гарним (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 197).
2. у знач. прикм. Який має певне забарвлення; забарвлений.
Обарвлена частина шкірки цитрусових.
Словник української мови (СУМ-11)