обарвлений
ОБА́РВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до оба́рвити.
Тонко попискував під ногами сніжок, обарвлений рожевими фарбами досвітку і скутий морозом (Я. Гримайло);
Сорочка на ній – латка на латці .. І спідничина в бузину обарвлена... (А. Головко);
Тодішній актор, не обарвлений гримом, костюмом, штучним світлом, мусив бути .. і сильним, і гарним (О. Ільченко).
2. у знач. прикм. Який має певне забарвлення; забарвлений.
Шкірка цитрусових складається з двох частин: верхньої, обарвленої – цедри, нижньої, білої – альбедо (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)