обарвлення

ОБА́РВЛЕННЯ, я, с.

1. Колір або відтінок кольору; забарвлення.

Море – пустельний степ одного обарвлення й одного запаху (Ю. Яновський).

2. перен. Особливий тон; характерний, своєрідний відтінок чого-небудь.

У цій ролі [Джулії] Н. Ужвій продемонструвала величезні можливості емоційної сили слова, дивовижне багатство його інтонаційних обарвлень (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. обарвлення — оба́рвлення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. обарвлення — -я, с. 1》 Колір або відтінок кольору; забарвлення. 2》 перен. Група предметів, які прикрашають що-небудь собою; оздоба. 3》 перен. Особливий тон; характерний, своєрідний відтінок чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обарвлення — ЗАБА́РВЛЕННЯ (специфічна, своєрідна риса чого-небудь), ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, БА́РВА перев. мн., ОБА́РВЛЕННЯ, КОЛОРИ́Т, ТОН, ОКРА́СКА розм. Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити (А.  Словник синонімів української мови
4. обарвлення — ОБА́РВЛЕННЯ, я, с. 1. Колір або відтінок кольору; забарвлення. Море — пустельний степ одного обарвлення й одного запаху (Ю. Янов., II, 1958, 51). 2. перен. Група предметів, які прикрашають що-небудь собою; оздоба.  Словник української мови в 11 томах