1. Словник української мови у 20 томах

обарвлення

ОБА́РВЛЕННЯ, я, с.

1. Колір або відтінок кольору; забарвлення.

Море – пустельний степ одного обарвлення й одного запаху (Ю. Яновський).

2. перен. Особливий тон; характерний, своєрідний відтінок чого-небудь.

У цій ролі [Джулії] Н. Ужвій продемонструвала величезні можливості емоційної сили слова, дивовижне багатство його інтонаційних обарвлень (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обарвлення — оба́рвлення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. обарвлення — -я, с. 1》 Колір або відтінок кольору; забарвлення. 2》 перен. Група предметів, які прикрашають що-небудь собою; оздоба. 3》 перен. Особливий тон; характерний, своєрідний відтінок чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обарвлення — ЗАБА́РВЛЕННЯ (специфічна, своєрідна риса чого-небудь), ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, БА́РВА перев. мн., ОБА́РВЛЕННЯ, КОЛОРИ́Т, ТОН, ОКРА́СКА розм. Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити (А. Словник синонімів української мови
  4. обарвлення — ОБА́РВЛЕННЯ, я, с. 1. Колір або відтінок кольору; забарвлення. Море — пустельний степ одного обарвлення й одного запаху (Ю. Янов., II, 1958, 51). 2. перен. Група предметів, які прикрашають що-небудь собою; оздоба. Словник української мови в 11 томах