обарвлення
ОБА́РВЛЕННЯ, я, с.
1. Колір або відтінок кольору; забарвлення.
Море — пустельний степ одного обарвлення й одного запаху (Ю. Янов., II, 1958, 51).
2. перен. Група предметів, які прикрашають що-небудь собою; оздоба.
Настав вересень, він позолотив плантацію, і вона аж сяяла в обарвленні прибережних верб (Багмут, Подвиг.., 1961, 38).
3. перен. Особливий тон; характерний, своєрідний відтінок чого-небудь.
У цій ролі [Джулії] Н. Ужвій продемонструвала величезні можливості емоційної сили слова, дивовижне багатство його інтонаційних обарвлень (Мист., 6, 1958, 35).
Словник української мови (СУМ-11)