оббивка
ОББИ́ВКА, и, ж.
1. рідко. Дія за знач. оббива́ти 4.
Плахтова тканина широко застосовується для драпірування та оббивки меблів (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 147).
2. Матеріал, яким оббивають що-небудь.
На полі темно-бронзової оббивки канапи обидві постаті так виразно малювались, неначе на чорному полі картини дуже ясне малювання (НІ.-Лев., І, 1956, 117);
Дорога оббивка ніжно підкреслює благородні візерунки карельської берези (Сенч., Опов., 1959, 104).
Словник української мови (СУМ-11)