оббризканий

ОББРИ́ЗКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оббри́зкати.

Старий, увесь оббризканий болотом, обшарпаний і піднепалий, згорбився і постарівся [Староміський] о яких десять літ (Фр., III, 1950, 68);

В очах полісовщика, який розгублено стоїть біля ставу, нестерпно блищать в’їжджені, оббризкані росою шини (Стельмах, II, 1962, 46);

*Образно. Оббризкані гарячим сонцем скелі — Граніту віковічний моноліт (Дор., Єдність, 1950, 49).

Значення в інших словниках

1. оббризканий — оббри́зканий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. оббризканий — [об:ризканией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. оббризканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оббризкати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оббризканий — ОББРИ́ЗКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оббри́зкати. Старий, увесь оббризканий болотом, обшарпаний і піднепалий, згорбився і постарівся [Староміський] о яких десять літ (І.  Словник української мови у 20 томах
5. оббризканий — Оббри́зканий, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)