оббрьоханий
ОББРЬО́ХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до оббрьо́хати.
Хлопчина хотів скочити на долівку, але вчасно згадав, що його оббрьохані штаненята парують на лежанці (Стельмах, І, 1962, 303).
Словник української мови (СУМ-11)ОББРЬО́ХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до оббрьо́хати.
Хлопчина хотів скочити на долівку, але вчасно згадав, що його оббрьохані штаненята парують на лежанці (Стельмах, І, 1962, 303).
Словник української мови (СУМ-11)