обважений
ОБВА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обва́жити.
За огорожею.. підносилася вгору яблуня, обважена плодами, що нагинали гілки до землі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22);
Не чаруй мене знову оманами, Не розплющуй обважених вій (Граб., І, 1959, 556);
З пониклою, обваженою гіркими думами головою вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики (Коцюб., II, 1955, 31).
Словник української мови (СУМ-11)