обважений

ОБВА́ЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обва́жити.

За огорожею .. підносилася вгору яблуня, обважена плодами, що нагинали гілки до землі (І. Сенченко);

З пониклою, обваженою гіркими думами головою вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики (М. Коцюбинський);

// у знач. прикм.

Не чаруй мене знову оманами, Не розплющуй обважених вій (П. Грабовський).

Значення в інших словниках

1. обважений — обва́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обважений — [обважеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обважений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обважити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обважений — Обва́жений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. обважений — ОБВА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обва́жити. За огорожею.. підносилася вгору яблуня, обважена плодами, що нагинали гілки до землі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); Не чаруй мене знову оманами, Не розплющуй обважених вій (Граб.  Словник української мови в 11 томах