обвідний
ОБВІДНИ́Й, а́, е́.
1. Який оточує, обводить що-небудь.
Будь-яка лінія є обвідна сім’ї [сукупності] всіх своїх дотичних (Курс мат. анал., II, 1956, 99);
Понад рікою — позублені стіни з вузенькими прорізами, і на обвідній стіні — гармати (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 379).
2. гідр. Признач. для відведення води з річки, водосховища і т. ін.
Будинок пригребельної ГЕС можна споруджувати безпосередньо біля греблі.. або осторонь від неї, на обвідному каналі (Довідник сіль. будівельника, 1965, 177);
Провів він скрізь по балках обвідні рови, якими стікали осінні та весняні води вниз у долину (Крот., Сини.., 1948, 50).
Словник української мови (СУМ-11)